Львiвська область як адмiнiстративне утворення заснована 4 грудня 1939 року. Її площа складає 21,8 тисяч кв. км. (3,6% вiд загальної територiї України). Чисельнiсть населення - 2 728,6 тис. чоловiк (5,4% вiд загального населення України), у тому числi мiського - 1 658,50 тис. чоловiк (60,8%), сiльського - 1 070,1 тис. чоловiк (39,2%). Густина населення - 125,2 чол. на кв. км.

Область розташована на крайньому заходi України. Межує: на пiвночi - з Волинською областю, на сходi та пiвденному-сходi - з Тернопiльською, Iвано-Франкiвською та Рiвненською областями, на пiвднi - iз Закарпатською областю. На заходi проходить частина державного кордону України з Польщею. Довжина областi з Пiвночi на Пiвдень складає 240 км., з Заходу на Схiд - 210 км.

Адмiнiстративно область подiлена на 20 районiв, в яких розташованi 43 мiста, в тому числi 7 мiст обласного пiдпорядкування (Львiв, Борислав, Дрогобич, Самбiр, Стрий, Трускавець, Червоноград), 34 селища мiського типу та 1 854 селищних населених пунктiв.

По територiї Львiвщини пролягають мiжнароднi транспортнi комунiкацiї, якi з'єднують Україну з Польщею, Угорщиною, Румунiєю i iншими країнами Захiдної Європи, що є дуже позитивним моментом з точки зору географiчного положення.

Адмiнiстративний центр - мiсто Львiв - був заснований у 1256 роцi. На даний час у мiстi проживає близько 800 тис. чоловiк.

Геологiчна будова областi дуже складна, що зумовлено її положенням на межi трьох великих тектонiчних структур - Схiдно-Європейської платформи, Захiдно-Європейскої платформи i Карпатської системи складок.

Область знаходиться в межах Волинської та Подiльської височин, вона перетинає три природнi зони: лiсну, лiсостепову та зону висотної поясностi Карпат. Серед корисних копалин областi найбiльше значення мають паливо-енергетичнi ресурси. Це родовища газу, нафти, кам'яного вугiлля, який розробляється в частинi Львiвсько-Волинського вугiльного басейну на пiвночi областi. Область багата на родовища гарячих сланцiв, калiйної та кам'яної солi, сiрки, гiпсу, будiвельної та вогнетривкої глин, мергелю, вапняку.

Клiмат помiрно континентальний. Вiн формується пiд впливом Атлантичного океану (значна кiлькiсть опадiв, швидка змiна погоди, тощо). Зима вiдносно тепла, з частими вiдлигами, лiто тепле, але не спекотне, прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кiлькiстю хмарних i дощових днiв.

Найбiльша рiчка областi - Днiстер, з його головними притоками, вiдноситься до басейну Чорного моря. Рiчки захiдної частини областi - Буг, Вишня та Шкло - мають стiк в Балтiйське море.

Територiя Львiвської областi iсторично знаходилась в зонi геополiтичних iнтересiв рiзних держав. Так, в Х - ХII вiках цi землi входили до складу Київської Русi, з 1199 року вони належали Галицько-Волинському князiвству. В 1349 роцi їх захопила Польща. Пiсля першого подiлу Польщi в 1672 роцi Львiвщина у складi Галичини вiдiйшла до Австрiї, а з 1867 року - до Австро-Угорщини.

З 1848-1849 рокiв львiвська земля стала центром нацiонального становлення українського народу Схiдної Галичини. Пiсля розпаду Австро-Угорщини, з листопаду 1918р., Львiвщина увiйшла до складу Захiдноукраїнської народної республiки (ЗУНР). З червня 1919р. Львiвщину зайняли вiйська Польщi. 15 червня 1920р. частину Схiдної Галичини зайняли вiйська Червоної Армiї. Восени 1920р. влада над Схiдною Галичиною знову перейшла до Польщi i залишалась за нею до 17 вересня 1939р. 4 грудня 1939р. була створена Львiвська область, яка увiйшла до складу УРСР.

Львiвська область - один з найбiльших однорiдних за нацiональним складом регiонiв України. Частка титульного етносу України в структурi населення областi складає трохи бiльше 90%. В гiрськiй частинi областi (на територiї пiвнiчних районiв) проживають етнiчнi групи українцiв, що називають себе бойками та лемками. Практично у всiх районах областi доля українцiв перевищує 90-95%. Друга за величиною етнiчна община областi - росiяни, на їх долю приходиться бiля 7% населення областi. В основному росiяни проживають в мiськiй мiсцевостi, особливо в обласному центрi. Бiля 1% населення областi складають поляки. Невелика доля бiлорусiв, молдован евреїв, вiрменiв та iнших нацiональностей.

Львiвська область - провiдний центр релiгiйної активностi країни. Найбiльше число вiруючих - греко-католики, за ними йдуть три православнi конфесiї: Українська автокефальна православна церква, Українська православна церква - Київський Патрiархат, Українська православна церква Московського Патрiархату та Римо-католицька церква.

За долею мiського населення регiон можна вiднести до категорiї помiрно урбанiзованих. При цьому Львiвська область - найбiльш урбанiзована територiя на заходi країни. В той же час Львiвщина - загальноукраїнський лiдер за абсолютною чисельнiстю сiльського населення.

Область, незважаючи на не дуже сприятливi умови у пiвденнiй гiрськiй частинi, в цiлому досить густо заселена. В межах областi пiдвищена густина населення, крiм мiських ареалiв, наблюдаються в центральних районах. Найменша густина населення вiдмiчається в гiрських карпатських районах.
В останнi десятирiччя в областi вiдбулося скорочення населення, щоправда, доволi незначне у порiвняннi з iншими регiонами України.

Найбiльше мiсто областi - Львiв утворює навколо себе центральну мiську агломерацiю областi. В її складi, крiм обласного центру, входять мiста Винники, Пустомити, сумiжнi селища мiського типу та iншi населенi пункти. Сумарна чисельнiсть населення агломерацiї складає 35% населення всього регiону.

Крiм власне Львiвської агломерацiї, на територiї областi вирiзняються два iнших урбанiзованих ареали: Дрогобичська та Бориславська мiськi агломерацiї, ядро яких складають мiста Дрогобич, Борислав, Трускавець та Стебник. Це мiста рекреацiйної зони, де, окрiм промислового виробництва, великою є доля зайнятих у сферi обслуговування, яка i зараз продовжує активно функцiонувати.

На пiвночi областi, на територiї Сокальського району сформована функцiонально єдиний комплекс населених пунктiв, орiєнтованих на здобич та збагачення вугiлля, в складi районних центрiв: Червонограда, Сокаля та мiст Соснiвка, Великi Мости, Белз i двох сумiжних селищ.

Обличчям господарського комплексу областi завжди було машинобудування, яке представлене: виробництвом приладiв, верстатiв та обладнання для металообробки (Львiвський завод фрезерних верстатiв), нафтопромислове обладнання (Дрогобицький долотний завод), сiльськогосподарських машин ("Львiвсiльгоспмаш"), автобусiв (Львiвський автобусний завод), автонавантажувачiв та автомобiльних кранiв (Дрогобицький завод автомобiльних кранiв), полiграфiчне обладнання (Ходорiвський завод полiграфiчних машин), конвеєрiв ("Конвеєр" - м.Львiв), iзоляторiв (Львiвська iзоляторна компанiя), апаратури зв'язку (Львiвське ВО факсимiльно-телеграфної апаратури "ФТА"). Серед пiдприємств iнших галузей слiд видiлити: ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина" (Дрогобицький НПЗ).

Сiльське господарство областi спецiалiзується на виробництвi зерна, цукрового буряка, льону-довгунця, картоплi, овочем та плодово-ягiдних культур.